Відходи виробництва

Важливою екологічною проблемою стали відходи промислового і сільськогосподарського виробництв. Вони завдають великої шкоди навколишньому середовищу. В даний час розробляються спроби зменшити кількість відходів, що забруднюють навколишнє середовище. З цією метою розробляються і встановлюються найскладніші фільтри, будуються дорогі очисні спорудження і відстійники. Але практика показує, що вони хоч і знижують небезпеку забруднення, усе-таки не вирішують проблему. Відомо, що навіть при самому різноманітному очищенні, включаючи біологічне, усі розчинені мінеральні речовини і до 10% органічних забруднюючих речовин залишаються в очищених стічних водах. Води такої якості можуть стати придатними для споживання тільки після багаторазового розведення чистою водою.

Підрахунки показують, що на всі види водокористування витрачається 2200 км³ води на рік. На розведення стоків йде майже 20% ресурсів прісних вод світу. Розрахунки на 2000 рік показують, що, якщо навіть очищення охопить не всі стічні води, все рівно на їхнє розведення буде потрібно 30-35 тис. км³ прісної води. Це означає, що ресурси повного світового річкового стоку будуть близькі до вичерпання. А в багатьох районах такі ресурси вже знаходяться в гострому дефіциті.

Очевидно, вирішення проблеми можливе при розробці і впровадженні у виробництво цілком нових, замкнутих, безвідходних технологій. При їх застосуванні вода не буде скидатися, а буде багаторазово використовуватися в замкнутому циклі. Всі побічні продукти будуть не викидатися у вигляді відходів, а піддаватися глибокій переробці. Це створить умови для одержання додаткової, потрібної людині продукції й убезпечить навколишнє середовище.

Виснаження озонового прошарку

Усе життя на Землі залежить від енергії Сонця. Ця енергія поступає у вигляді різного випромінювання. Переважно це видимі хвилі, а також інфрачервоні і ультрафіолетові. Ультрафіолетові промені негативно діють на живу матерію. Вони можуть викликати фізичні зміни у організмі, призводити до розриву молекул білків, мутацій. Що ж захищає біосферу від згубної дії ультрафіолетових променів?

На висоті 20 - 50 км. повітря утримує збільшену кількість озону (0₃). Прошарок озону тонкий (2-3 мм.), але він надійно захищає все живе від дії ультрафіолетових променів. У останні роки вчені з все більшою тривогою відзначають виснаження озонового прошарку атмосфери. Особливо швидко цей процес відбувається над полюсами планети, де з'явилися так звані "озонові діри". Небезпека полягає в тому, що ультрафіолетове випромінювання шкідливе для живих організмів. Зараз встановлено збільшення ультрафіолетового фону в країнах, які знаходяться у Південній півкулі ближче до Антарктиди, насамперед Новій Зеландії. Медики цієї країни констатують збільшення захворювань, зумовлених збільшенням ультрафіолетового фону, таких, як рак шкіри і катаракта очей.

Основною причиною виснаження озонового прошарку є застосування людьми хлорфторвуглеводнів (фреонів), широко використовуваних у виробництві і побуті в якості холодо-реагентів, піностворювачів, розчинників, аерозолів. Фреони інтенсивно руйнують озон. Самі ж вони руйнуються дуже повільно, протягом 50-200 років. У1990 р. у світі вироблялося більш 1300 тис. т. речовин, які руйнують озон.

Під дією ультрафіолетового випромінювання молекули кисню (0₂) розпадаються на вільні атоми, які у свою чергу можуть приєднуватися до інших молекул кисню з утворенням озону (0₃). Вільні атоми кисню можуть також реагувати з молекулами озону, створюючи дві молекули кисню. Таким чином, між киснем і озоном встановлюється і підтримується рівновага. Проте, забруднювачі типу фреонів прискорюють процес розкладання озону, порушуючи рівновагу між ним і киснем убік зменшення концентрації озону. З огляду на небезпеку, що нависла над планетою, міжнародне співтовариство зробило перший крок до вирішення цієї проблеми. Підписано міжнародну угоду про скорочення виробництва фреонів приблизно на 50%.

Парниковий ефект

За даними вчених, за 80-і pp. XX ст. середня температура повітря в Північній півкулі підвищилася в порівнянні з кінцем XIX ст. на 0,5-0,6 °С. За прогнозами, до початку 2001 р. середня температура на планеті може підвищитися на 1,2 ° С у порівнянні з доіндустріальною епохою. Вчені пов'язують таке підвищення температури в першу чергу зі збільшенням утримання вуглекислого газу (С0₂) і аерозолів у атмосфері. У земній атмосфері С0₂діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але затримує теплове випромінювання Землі. Це призводить до підвищення температури атмосфери і Землі. Таке явище отримало назву "Парниковий ефект". Чим же може зашкодити біосфері парниковий ефект?

Як свідчать розрахунки вчених, підвищення середньорічної температури на 2,5° С призведе до значних змін на Землі, більшість яких будуть мати для людей негативні наслідки. Парниковий ефект змінить такі життєво важливі величини як: опади, хмарність,океанічні течії, вітер, розміри полярних льодяних шапок. Внутрішні райони континентів стануть більш сухими, а прибережні — більш вологими, зими будуть теплими і короткими; літо — довге і жарке. Найбільш неприємними для людства є два наслідки парникового ефекту . Перший — значне збільшення посухи у середніх широтах, тобто в основних зернових районах. Клімат тут стане напівпустельним і врожаї зерна різко скоротяться. Другий - потепління клімату, яке може призвести до інтенсивного танення льодовиків і підвищення рівня Світового океану. Це викличе затоплення багатьох прибрежних районів, де живуть мільйони людей. Наприклад, така густонаселена держава як Бангладеш (150 млн. чоловік) може бути повністю затоплена, зникне під водою Венеція. Зміни, що можуть відбутися внаслідок цього, просто важко передбачити.

Вирішити дану проблему було б можливо, скоротивши викиди вуглекислого газу в атмосферу й установивши рівновагу в циклі кругообігу вуглецю.

Зменшення впливу екологічних факторів

Вплив людини на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Користуючись знанням законів розвитку природи, людина свідомо виводить нові високопродуктивні сорти рослин і породи тварин, усуває шкідливі види, творить нові біоценози. Проте нерідко вплив людини на природу має небажаний характер.

Особливої шкоди природі завдають урбаногенні та техногенні процеси які часто діють сумісно. Великі міста, як правило, мають промислові зони, транспортні магістралі, щільну забудову і, таким чином, творять великі площі мертвої підстилаючої поверхні, яка акумулює додаткове тепло. Над містами здіймаються "гарячі острови" з пилу та сажі, а також газові викиди, які погіршують якість життєвого середовища, роблячи його шкідливим для здоров'я людей.

Антропогенні едафічні і кліматичні фактори витісняють природну рослинність, збіднюють тваринний світ, обмежують діяльність мікроорганізмів-деструкторів. Тому діяльність екосистем великих міст часто повністю залежать від втручання людини.

Однак не лише у великих містах діє цей комплекс антропогенних факторів. Якщо звернути увагу на лісові Карпати, то побачимо, що і в цьому віддаленому регіоні транспортні, електро- і нафтогазові магістралі завдають непоправної шкоди лісовим екосистемам. Зникають окремі види рослин і тварин, руйнується грунт, порушується екологічна рівновага.

Одним з видів впливу екологічних факторів є виникнення екологічно зумовлених захворювань, що є досить небезпечними для людини. Це захворювання, що розвинулися серед населення якої-небудь території внаслідок дії на людей шкідливих чинників місця існування (хімічних речовин або фізичних чинників) і що виявляються характерними для дії цього причинного чинника симптомами і синдромами або іншими неспецифічними відхиленнями, які провокуються екологічно несприятливими чинниками. До них відносяться ендемічні захворювання, природно-осередкові інфекції, захворювання, обумовлені радіаційним впливом (лейкоз, злоякісні новоутворення), гострі та хронічні отруєння хімічними викидами в навколишнє середовище, злоякісні новоутворення, зумовлені забрудненям навколишнього середовища канцерогенами, захворювання, обумовлені впливом біологічними факторами, в тому числі лейкози вірусного походження.

Що таке екологічні фактори?

Екологічні фактори — 1) сукупність усіх чинників середовища , що діють на живий організм або надорганізмову систему;

                              2) будь-які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми та характер їх взаємовідносин.

 Не всі вони однакові за своїм значенням, а вплив окремих компонентів взагалі може бути незначним. Залежно від кількості й сили дії один і той самий фактор може мати протилежне значення для організму. Наявність того чи іншого фактора може бути життєво необхідною умовою для одних видів і не мати ніякого значення для інших.

Екологічні фактори можуть бути об'єднані за природою їхнього походження або залежно від їхньої динаміки та дії на організм. За характером походження розрізняють (Схема 1):

—абіотичні фактори, котрі зумовлюються дією неживої природи і поділяються на кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади тощо), орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція) та едафічні(грунти);

—біотичні — дія одних організмів на інші, включаючи всі взаємовідносини між ними;

—антропогенні фактори вплив на живу природу життєдіяльності людини.